У КАЛУСЬКОМУ ПОЛІТЕХНІЧНОМУ ФАХОВОМУ КОЛЕДЖІ ВІДКРИЛИ ІНТЕРАКТИВНУ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ ГЕРОЮ ВЛАДИСЛАВУ ЧУДАКОРОВУ

            Є люди, які назавжди залишаються в наших серцях. Є імена, які стають символами мужності, незламності та любові до України. Є життя, що обриваються надто рано, але залишають по собі світло, яке не згасає…

        14 жовтня 2026 року в Калуському політехнічному фаховому коледжі відбулася зворушлива й водночас велична подія — урочисте відкриття та освячення інтерактивної меморіальної дошки нашому випускнику, полеглому Захиснику України Владиславу Чудакорову.

         Цей день став днем глибокої шани, вдячності та спільної молитви. Днем, коли серця об’єдналися в тихій скорботі за Героєм, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.

        На урочистості зібралися представники влади, духовенства, родина Героя, побратими, друзі Владислава, викладачі та здобувачі освіти коледжу. Особливо щемливою була присутність найдорожчих для Захисника людей — його мами, пані Галини, та брата Артура, а також рідних, які зберігають пам’ять про нього у своїх серцях.

         До присутніх звернувся директор коледжу Петро Петрович Гринькевич, який наголосив на важливості збереження пам’яті про випускників, котрі стали на захист Батьківщини. Адже Герої — це не лише сторінки історії, це наші студенти, наші випускники, наші діти, чиї імена назавжди вписані в літопис української незламності.

         Слова шани та вдячності прозвучали також від Олега Савки, керуючого справами виконавчого комітету міської ради, Дмитра Салміна, представника Калуської міської організації ветеранів війни, та Марії Зомчак, очільниці громади села Станькова.

         У виступах звучала спільна думка: подвиг кожного Захисника є безцінним, а наш обов’язок — берегти правду про їхнє життя, мужність і самопожертву та передавати цю пам’ять наступним поколінням.

        Особливо проникливими стали слова та спогади викладача Владислава —      Миколи Романіва, завідувача відділення механічної та електричної інженерії. У його розповіді оживав Владислав — не лише Воїн, а й студент, юнак, людина зі своїми мріями, прагненнями, планами та життєвими дорогами. За кожним спогадом відчувалася глибока повага до свого вихованця й біль утрати. Бо для викладача його студент назавжди залишається частиною великої коледжної родини.

        Духовним центром заходу стала спільна молитва. Отець Ігор Пришляк, настоятель храму Зіслання Святого Духа УГКЦ, освятив меморіальну дошку, благословивши всіх присутніх і вшанувавши пам’ять полеглого Захисника. У цій миті було стільки світлої тиші, щирої молитви та невимовної вдячності, що кожен відчував: Герої не зникають безслідно — вони залишаються з нами у пам’яті, у молитвах, у наших вчинках і в нашій боротьбі за правду.

        Найбільш щемливими були слова вдячності, звернені до мами Владислава — пані Галини. Дякували їй за сина, за його мужність, за виховання справжнього патріота, за те, що Україна мала такого Захисника. Жодні слова не здатні втамувати материнський біль, а жодна подяка не може зрівнятися з ціною втрати найдорожчої людини. Проте в цей день хотілося, щоб мама відчула: її син не забутий. Його пам’ятають, ним пишаються, його ім’я житиме в серцях тих, хто знав його особисто, і тих, хто лише сьогодні відкриває для себе історію його мужності.

         Відтепер інтерактивна меморіальна дошка в коледжі стане не просто знаком пам’яті. Вона буде місцем зустрічі поколінь, простором живої історії та нагадуванням кожному студентові про високу ціну свободи. Завдяки інтерактивному формату історія Владислава буде доступною для молоді, яка зможе більше дізнатися про його життєвий шлях, подвиг і незгасний приклад служіння Україні.

        Щира вдячність усім, хто долучився до організації та проведення цього важливого заходу: представникам влади, духовенству, родині Владислава, побратимам, друзям, викладачам, працівникам і здобувачам освіти коледжу, а також усім небайдужим людям, які допомогли втілити цю ініціативу в життя.               Дякуємо кожному, хто підтримав ідею увічнення пам’яті нашого випускника, хто доклав зусиль, часу, праці та душі, щоб ця подія відбулася гідно й зворушливо.

         Окрема вдячність родині Героя за довіру та можливість зберігати й передавати історію Владислава наступним поколінням.

        Ми пам’ятатимемо. Ми розповідатимемо. Ми передаватимемо цю пам’ять далі. Бо Герої не вмирають, доки живе пам’ять про них. А світло тих, хто віддав життя за Україну, назавжди залишатиметься дороговказом для тих, хто продовжує їхню справу.

Світла пам’ять і вічна шана Герою України Владиславу Чудакорову!

Слава Україні! Героям слава!